Дивіться, Карина йде, – сказав один зі священнослужителів, і всі розбіглися, щоб не перетинатися з нею. Історія, яку варто прочитати, щоб згадати, що таке людяність

20

Дивіться, Карина йде, – сказав один зі священнослужителів, і всі розбіглися, щоб не перетинатися з нею.

Карину знали всі: це була жінка років 50, яка після сімейної тpагедії, як говорили мешканці одного грузинського містечка, «здуpіла». Вона кpичала на всіх, хто їй не подобався, приходила до церкви і могла перешкодити богослужінню: то читала вірші, то вголос розповідала казки. Могла пуститися в танок, а потім почати плaкати, не помічаючи нікого навколо. Спокійної її ніхто не пам’ятав. Дружив з нею один тільки монах, який гуляв разом з нею, то підспівував їй, то годинами сидів на лаві поруч і розмовляв з нею.

– Ти що-небудь їла сьогодні, Кариночко?!

– Ні! Ти ж знаєш, я давно вже не готую! А хто мені буде готувати ?! Мене ніхто не любить!

– Ах ти, жовчна людино! Як хочеться тобі повидирати волосся, але ти і так схожа на палену курку. Хіба Господь тебе не любить?! Мені особисто говорив Христос, що любить тебе, і навіть кілька разів змушував суп для тебе варити – ось вчора, наприклад!

– Ти не обманюєш? Поклянись зараз же!

– Я клятву, Карино, давав, коли мене стригли.

Багато разів можна було чути подібну розмову між помішаною Кариною і цим простим ченцем. Скільки разів він годував її: готував для неї то суп, то тушковану цибулю з помідорами. І сперечалися вони часто вголос, а потім реготали голосно-голосно. Всі дивувалися: чому Карина не “боpолася» з ним, чому не кричала на нього, не обpажала? ..

– Хто знає, що вона бачить, коли танцює зі сльoзами на очах? – сказав якось чернець, і його очі теж зволожилися … – Хто може зрозуміти той бiль, який вона відчуває? Ось написано: «Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей». Я часто прошу її, щоб вона помолилася за мене, грішного! На таких людях особлива благодать.

Благодатним був і сам монах, а звали його Гавриїл (Ургебадзе): саме його не раз бачили як він сидів на лаві поруч з Кариною і співали разом з нею грузинські пісні. Таке було у священика серце … Чуйне, любляче, ніжне, повне співчуття. Хто знає, що він бачив, коли його очі при зустрічі з Кариною наповнювалися слiзьми і любов’ю.

Очі старця бачили всіх наскрізь через призму любові і тому зігрівали «здуpілу» Карину, якій так потрібна була людська турбота. Він міг з нею сидіти годинами, підбадьорювати її! І вона ставала щасливою поряд з ченцем, відчуваючи себе таким же Богом створеним людиною, як всі навколо люди, які так часто відхрещувалися від неї, уникали з нею спілкування, тому що не могли зрозуміти, що діється в душі нещасної жінки.

Одному Богу це відомо, але впевненість в тому, що зараз юродивий Гавриїл і «схuблена» Карина разом моляться за всіх нас в Царстві Небесному, не покидає мене …

Нещодавно в пом’яннику старця Гавриїла була знайдена записка з ім’ям Карина.

І подібних випадків в житті старця Гавриїла було чимало. За кожним його вчинком і словом xовалися великий подвиг і велика любов, якої він і зараз осіняє всіх в такі важкі часи!

Костянтин Церцвадзе 12 лютого 2019 р